Річниця Декларації Незалежності
Щороку 15 листопада наш палестинський народ відзначає річницю Декларації Незалежності.
Цього дня 1988 року покійний президент Ясір Арафат проголосив у Палаці Сонобар в Алжирі під час 19-ї сесії Палестинської Національної Ради заснування Держави Палестина на нашій палестинській землі зі столицею у Східному Єрусалимі, «керуючись природним, історичним і законним правом Палестинського Арабського Народу на свою Батьківщину, Палестину, віддаючи належне жертвам, принесеним поколіннями, що приходили на зміну одне одного, заради захисту свободи й незалежності Батьківщини, у відповідності до резолюцій, прийнятих на Самітах арабських держав, виходячи з міжнародної легітимності, втіленої в резолюціях Організації Об’єднаних Націй, починаючи з 1947 року, шляхом реалізації Палестинським Арабським Народом його права на самовизначення, політичну незалежність і суверенітет над власною територією».
Цього дня ми вшановуємо пам’ять покійного палестинського поета Махмуда Дарвіша, який точно, турботливо й красномовно сформулював Декларацію Незалежності, підсумувавши в ній біль, мрії та прагнення палестинського народу, який мужньо боровся під час Інтифади 1987 року у протистоянні з Ізраїльською машиною пригноблення, власною кров’ю живлячи багатства своєї Батьківщини і закарбовуючи історичну епопею та саги про героїзм і спокуту.
Декларація Незалежності стала мирним палестинським посланням, зверненим до всього світу, в якому йшлося про те, що палестинці бажають жити безпечно й мирно на частині історичних територій Палестини, йдучи на болючі поступки задля створення власної держави на кордонах станом на 4 червня 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі.
Декларація Незалежності підтвердила, що Держава Палестина – це арабська держава, невід’ємна частина Арабської нації, її спадщини і цивілізації, а також її нинішніх прагнень щодо досягнення таких цілей, як визволення, розвиток, демократія та єдність.
Після проголошення Декларації Палестинською Національною Радою, миролюбні країни світу, які дотримуються справедливості та вірять у право народів на самовизначення та право на власний розсуд планувати своє майбутнє, незволікаючи визнали Державу Палестина, проголошену в Декларації Незалежності, і «відкрили двері» для заснування палестинських посольств і представництв на їх територіях.
Однак Ізраїль відкинув історичне та сміливе рішення Палестини, продовживши свою ворожу та гнітючу політику проти палестинців й окупацію палестинських земель, наполегливо працюючи над нав’язуванням своєї гегемонії, проводячи юдаїзацію, і будуючи на них все більше поселень, аби змінити факти на місцях і запобігти реалізації заповітної палестинської мрії про створення незалежної Держави Палестина.
З того дня палестинський народ і його єдиний законний представник – Організація Визволення Палестини – розпочали свою доленосну боротьбу за здійснення мрії про Державу Палестина, використовуючи всі законні засоби боротьби. Повернення палестинського керівництва на батьківщину та заснування Палестинської Національної Адміністрації було основним кроком до досягнення мрії про державу шляхом формування національних палестинських органів виконавчої, законодавчої, судової влади та органів безпеки в якості розширення інституцій та відділів Організації Визволення Палестини, утворюючи таким чином основні структурні елементи омріяної незалежної Держави Палестина і призводячи до переконання міжнародного співтовариства у необхідності створення незалежної і цілковито суверенної Держави Палестина. Для цього було проведено численні міжнародні ініціативи, зокрема Арабську ініціативу. Однак непоступність і відмова Ізраїлю дотримуватися домовленостей, підписаних з палестинцями, його ігнорування міжнародних мирних ініціатив і недотримання резолюцій міжнародної легітимності все ще становлять камінь спотикання для суверенітету палестинців над територіями їх незалежної Держави Палестина.
Незважаючи на проголошення Декларації Незалежності, палестинський народ все ще страждає в умовах ізраїльської окупації, а Ізраїль продовжує коїти злочини проти палестинського народу, заселяє та розграбовує палестинські землі, практикуючи свою расистську політику, продовжуючи будувати поселення та стіну анексії, експансії та апартеїду, працюючи над юдаїзацією Єрусалиму, переміщуючи його народ та руйнуючи його домівки, вчиняючи військові злочини та відмовляючись дотримуватися міжнародної легітимності.
З іншого боку, палестинський народ і його керівництво все ще віддані своїм принципам і національним правам, плекаючи віру, що єдиний шлях до досягнення справедливого та всеосяжного миру в регіоні пролягає лише через ворота припинення ізраїльської окупації, визнання права палестинського народу на повний суверенітет над землями його незалежної Держави Палестина зі столицею у Східному Єрусалимі, а також остаточного отримання ним його законних національних прав.
У цьому контексті палестинській дипломатії під керівництвом президента Палестини Махмуда Аббаса 29 листопада 2012 року вдалося отримати рішення Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй про присвоєння Державі Палестина статусу «спостерігача, який не є членом Організації Об’єднаних Націй».
Декларація Незалежності є джерелом політичної, культурної та історичної гордості й слави палестинського народу, що підсумовує його волю та національні прагнення досягти своєї незалежності та заснувати незалежну, суверенну державу зі столицею у Східному Єрусалимі. З цієї нагоди, наш народ та його керівництво підтверджують свою прихильність до національних констант і відкидають усі підозрілі угоди, які виходять за межі прав палестинців, підкріплених резолюціями міжнародної легітимності, серед яких передусім право на самовизначення, заснування держави зі столицею у Східному Єрусалимі і право на повернення.
Сьогодні наш народ схиляється, віддаючи честь і шану душам мучеників, які своєю чистою кров’ю освітлювали шлях свободи, гідності та перемоги, а також стверджує, що залишається вірним своїм заповіту та присязі.
