День Пам’яті Ясіра Арафата

Цього самого дня, 11 листопада 2004 року, загинув президент-символ Ясір Арафат, «Абу Аммар», власник куфії, яка «охороняла Палестинську справу».

11 листопада кожного року залишиться болісною пам’ятною датою, що нагадує про загибель лідера, який впродовж десятиліть вів визвольну боротьбу на шляху нашої національної справи, заради якої він пройшов незліченну кількість військових і політичних битв, аж до своєї мученицької смерті у 2004 році, після того, як його штаб-квартира в місті Рамалла перебувала під ізраїльською облогою та агресією протягом більш як трьох років.

«Абу Аммар» пішов із життя за складних внутрішніх і зовнішніх обставин, від яких досі страждає наш народ та його визвольна справа, що були спричинені ізраїльською окупацією, агресією та триваючою облогою. Ми втратили багатьох мучеників і величезну кількість людей було поранено. Більше того, тисячі бійців томляться у в’язницях ізраїльської окупації, на додаток до поширення незаконних поселень, створених ізраїльськими поселенцями на наших окупованих палестинських територіях, знесення будинків наших громадян і розділу нашої Батьківщини…

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять покійного лідера Ясіра Арафата, щоб нагадати про його безсмертну біографію, біографію видатного революціонера, який брав участь у всіх етапах палестинської революції. Він був не лише військовим,  але також досвідченим політиком із проникливим баченням, яке підбадьорювало та давало підстави для оптимізму навіть у найгірших обставинах. Арафат проживав Палестинську справу з усіма її проблемами та перипетіями. Він залишився непохитним і пережив облогу і руйнації. Він щоразу казав: «Ми обов’язково переможемо, рано чи пізно».

Від початку сучасної революції національна боротьба на різних етапах скористалася на благо великою мудрістю символічного лідера Ясіра Арафата, його волею та стійкістю перед усіма викликами, оскільки він перетворив багато невдач на перемоги, нині зафіксовані в історії та надовго закарбовані в пам’яті майбутніх поколінь.

Лідер Арафат займає особливе місце серед палестинців усього політичного спектру, оскільки він є невід’ємною частиною сучасної палестинської історії та її маяком, оскільки його особистість стала символом кожної вільної людини, а він став лідером і засновником палестинського національного руху та щосили його захищав. Деякі люди не погоджувалися з ним, але не суперечили йому, зважаючи на його досвід і політичний геній.

Покійний президент проніс Палестинську справу від справи біженців до справи національного визволення, що є найсправедливішою справою в сучасну епоху. Він також підняв Палестинську справу на міжнародну арену в 1974 році, коли у своїй знаменитій промові звернувся до Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку. Саме тоді він сказав свою знамениту фразу: «Сьогодні я прийшов, тримаючи оливкову гілку в одній руці і автомат борця за волю в іншій. Не дайте оливковій гілці випасти з моєї руки».

Арафат пережив важкі моменти з історії Палестинської справи, але він завжди дивився в майбутнє і працював заради майбутнього.

З цієї болісної нагоди, наш народ поновлює обітницю продовжувати його законну і справедливу боротьбу проти окупанта, а також виражає свою прихильність національним принципам Палестини і праву на повернення біженців до їх земель, з яких вони були переміщені, досягаючи національної єдності та покладаючи край поділу. Ми наголошуємо, що незалежно від того, скільки часу знадобиться, не зважаючи на пригнічення і хибні звинувачення, що посилюються, попри фальсифікацію фактів – ми не поступимося жодним з наших законних прав, гарантованих резолюціями міжнародної легітимності, і продовжуватимемо працювати, допоки скінчиться ізраїльська окупація нашої країни, а наша суверенна держава втілиться на кордонах 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі.

Мученика Ясіра Арафата фізично немає в Палестині, але його спадок боротьби досі міцно вкорінений у нашому народі та його керівництві. Перед смертю він висловив волю бути похованим в Єрусалимі, але після відмови Ізраїлю щодо цього, його тимчасово було поховано в приміщеннях Мукатаа в місті Рамалла, доки завершиться окупація.